Суббота, 2018-05-26, 11:15 AM
Полтавська загальноосвітня школа №4
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входу
 Історія школи
Історія школи

Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

Полтавської міської ради Полтавської області

Адреса: м. Полтава, вул. Шевченка, 19

Директори, що очолювали навчальний заклад:

1917 -1930 р.р. - Конкін А. А.

1930 - 1941 р.р. - Соколик Т.

1945 -1949 р.р. - Погорелець Ф. П.

1951-1952 р.р. - Куличковський П. Ф.

1969 - 1978 р.р. - Писаренко О. Г.

1978 - 1983 р.р. - Щербина Т. О.

1983 -2009 р.р. - Тараненко Л. С.

2009 - ...... - Полтавець І. М.

Історія Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 цікава і яскрава.

 

Історія Полтавської загальноосвітньої школи №4 починається з 1900 року, коли статський радник Олександр Оттович Байер заснував на власні кошти перше в Полтавській губернії приватне семикласне комерційне училище. Це був привелійований навчальний заклад для багатих та заможних людей. Готували для Полтавської губернії спеціалістів із торгівлі й комерційних справ середньої кваліфікації. Училище знаходилося за адресою: вулиця Новополтавська, 30. Потім на цьому місці звели спеціальну нову двоповерхову цегляну будівлю в стилі ренесанс за проектом архітектора Весселі. У даний період училище перебувало у відомстві Міністерства фінансів. Законоучителем православного віросповідання був протопоп Феодосій Гамалій, викладачем хімії та товарознавства - Віктор Андрієвський. Крім загальноосвітніх дисциплін, викладалися бухгалтерський облік, комерція, географія, політична економія, хімія. Існувала бібліотека, якою завідувала дочка директора Валерія Олександрівна Байер. Училище припинило своє існування після 1917 року.

У 1923-1926 роках у будинку колишнього училища знаходилася торгово-промислова школа, якою завідував син Олександра Оттовича – Олександр Олександрович Байер. Подвір’я було комбінатом: у дворі - дитячий садок, звідки діти переходили навчатися до школи, окремо – слюсарна, деревообробна майстерні, у головному корпусі – картонажна майстерня. При школі працювали кабінети фізики, хімії, географії та математики.

У часи непу в цьому будинку, за клопотанням єврейської громади, відкрито четверту середню єврейська школу, основний контингент якої склали вихованці дитячого будинку, розташованого по вулиці Шолом-Алейхема. Директором працював Аким Якович Копкін. Навчання здійснювалося російською мовою. Шефом був кожевний завод, де учні проходили практику. Спочатку налічувалося 300 учнів.

У 1930 році керівництво змінилося: недовгий час пропрацював Макрусін Т.І., потім Соколик С.Б. У школі навчалося 522 учні. Діяв драматичний гурток, ним керував здібний учень 9 класу Адік Рубан, який одержував консультації від художнього керівника МХАТу Володимира Івановича Немировича-Данченка. За часи Соколика С.Б. школу частково перебудували: збільшено у довжину коридор, залу. Поступово єврейська школа скорочувалася: закрилася картонажна майстерня, дитячий садок розмістили в іншому приміщенні.

У 1937 році навчальний заклад реорганізовано в російську середню школу №4. Туди перевели частину дітей зі шкіл №10 та №23. Класи були малочисельними. Перший випуск налічував 12 учнів. Поступово школа почала розвиватися. Замість 200 учнів навчалося 600. У кожному класі – 35-40 дітей.

У довоєнний період завучем працював Ізраїль Данилович Хаскілевич, учителем російської мови Мар’яна Калманівна Семятницька, історії - Дробот І.Д., географії – Софія Яківна Халамейзер.

Особливою сторінкою в історії школи є роки Великої Вітчизняної війни. У приміщенні знаходилася німецька військова частина, будинок перетворили на казарму, у кількох класах навіть влаштували стайні, у дворі стояли машини. Усе пограбовано, майно знищено. У 1943 році заклад майже спалено фашистами: стояли задимлені стіни без покрівлі, чорні провалля вікон і дверей, підлога другого поверху провалилася на перший. Відповідальність взяли на себе жінки-вчителі: Катерина Миколаївна Резнікова, Серафима Яківна Романець, Ганна Семенівна Завадовська. Резніковій К.М. доручено завідування школою. Поступово педагоги разом із батьками учнів відбудували приміщення, незабаром відновилося навчання.

11 жовтня 1943 року школа гостинно відчинила двері. Розпочалися уроки. Зраділі діти йшли з однією книгою або чорнильницею, частіше - ні з чим. Замість парт - табуретки, столики, лави, іноді підвіконня. Зошит складався з різного паперу – білого, сірого, списаного з одного боку. Учителі початкових класів від руки лініяли зошити. У завгоспа навіть знайшовся піонерський прапор, з яким ходили на урочисті заходи. До 1-го класу брали дітей не тільки 7-8 років, а й 10-12, бо багато хто з них під час війни у школі не навчався. До 6-7 класів ішли ті, хто за два роки окупації або працювали на заводах, або чистили взуття на вулицях. Поступово навчально-виховний процес у школі налагодився. Заняття проводилися в три зміни. Кількість учнів до кінця 1943 зросла до 900. До 1947 року (30-річчя радянської влади) третину школи відбудували, радіофікували, з'явився свій духовий оркестр. Учителями стали фронтовики: Олімпіада Сергіївна Яковлева, Галина Олександрівна Станіславська, Олександрв Іванівна Скирта. Директором працював Погорелець Ф. П.

Зі спогадів Леоніда Фінкеля (учень повоєнної школи, сьогодні відповідальний секретар Спілки російськомовних письменників в Ізраїлі): «У 1944 році пішов до першого класу 4-ої школи: напівзруйнована будівля. У класах високі столи та низькі лави. На перервах роздавали кусочки житнього хліба, посипаного цукром. У зошиті, зшитому мамою з газет, я написав свій перший переказ і вже був зачарований Словом».

У 1944 році проведено реформу і середня школа №4 зі змішаної стала чоловічою. З 1944 по 1954 роки школа була єдиною російською чоловічою школою в місті.

У 1946-1947 роках навчалося 1425 учнів. Організовано їдальню, що обслуговувала 500 чоловік. Це дозволило зберегти контингент учнів. Учителі успішно проводили виховну роботу, забезпечували високий рівень знань.

На початку 1950 року навчальний заклад знову стає змішаним.

Директором школи з 1951 року по 1952 рік був Петро Митрофанович Куличковський. Випуск 1952 року здійснив Зиновій Самойлович Гауберг.

Випуск 1954 року вважається найкращим: із 71 випускника 12 отримали медалі.

З 1968-го по 1971-й рік у зв’язку з аварійним станом школа №4 розселена по пяти навчальних закладах міста. Директором школи в цей період працювала Ольга Гаврилівна Писаренко, висококваліфікований методист. Виконано капітальний ремонт із реконструкцією, надбудовою третього поверху да добудовою триповерхового корпусу (їдальня, актова та спортивна зали) за проектом, розробленим у 1969 році проектним інститутом «Укрремжилпроект». Парадний вхід із вулиці Шевченка перенесли на Комсомольську. Загальна площа будівлі складала 3134,76 кв.м. У вересні 1971 року колектив вселився в нове, упорядковане приміщення. У такому вигляді збереглася будівля до наших днів.

З 1976 року директор - Щербина Т.О.

З 1983 по 2009 рік колектив очолювала Людмила Сергіївна Тараненко. Високий дух патріотизму, відданість праці, колективізм, професіоналізм – визначальні риси керівника школи. За час роботи зроблено найголовніше: збереження пам’яті минулих років і впровадження досвіду попередників у сучасний педагогічний процес. Педагогічний колектив забезпечував високий рівень знань. У цей період працювали такі талановиті вчителі: Личман А.М., Гауберг М. З., Весніна В. К., Бабіна Г.Д., Горлатих Л.І., Горлова Г.П., Денисюк Л.Д., Голобородова Т.І., Сікорська А.Є., Ганзя А.Г. Їх добре пам’ятає не одне покоління випускників. У 1983 році на Фестиваль дружби в полтавську школу з’їхалися учні з Душанбе, Ашхабада, Баку, Алма-Ати, Риги. Через двадцять три роки у 2007 році проведено Свято рідних мов. Учні національних меншин змогли вільно та гордо говорити, співати рідними мовами. Оскільки школа була з російською мовою навчання, то здобували середню освіту діти різних національностей: грузини, вірмени, азербайджанці, білоруси.

До 1100-річчя Полтавської битви у школі створено Музей міста, де зібрано документальні матеріали, фотографії Полтави минулої та сучасної. На високому рівні виховна робота. Щорічно проводився конкурс військово-патріотичної пісні, запрошувалися ветерани. За традицією, у кінці травня - творчий звіт для учнів та батьків.

З 2009 року керівник навчального закладу Ірина Миколаївна Полтавець. У роботі школи раціонально поєднано традиції та інновації, сформульовано нові підходи, використовується технологія адаптованого управління, для підвищення ефективності та результативності запроваджено систематичне вивчення передових досягнень педагогічної науки та досвіду. Відзначена висококваліфікована робота вчителів: Бардаченко Л.Т., Безродної Н.С., Пашолки В.М., Міненко В.Ф., Жовтої Т.І., Урбанович А.М., Ольшанської С.М., Клуннік І.М., Олешко О.В., Врацьких О.В., Любої С.О., Колотій О.В.

Завдяки ефективно організованій роботі зі здібними та обдарованими учнями навчальний заклад щороку має велику кількість призерів олімпіад із базових дисциплін, творчих конкурсів, фестивалів, акцій. Учениця Майборода Тетяна у 2015 році здобула перемогу (І місце) у ІV етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури і отримує стипендію ім. Т.Г.Шевченка, ІІ місце у ІV етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім.Т.Г.Шевченка (2016 р.).

Висока ефективність у педагогічній діяльності досягнута на основі науковій організації праці педагогів і учнів, завдяки вмілому використанню особистих якостей кожного працівника та створенню оптимальних умов для підвищення якості навчально-виховної роботи. Педагогічний колектив перебуває в постійному творчому пошуку, що сприяє проведенню конкурсів, відкритих уроків та позакласних заходів.

На сучасному етапі педагогічний колектив працює над проблемою: «Розвиток життєвих компетентностей учнів».

Пріоритетні завдання школи: реалізація основних положень особистісно-орієнтовного підходу до навчання та виховання; цілеспрямована спільна робота педагогічного та учнівського колективів над підвищенням рівня навчальних досягнень учнів з усіх навчальних предметів; вивчення і творче впровадження в практику навчання і виховання учнів педагогічних інновацій вчителів України; робота над удосконаленням уроку як засобу розвитку творчої особистості вчителя і учня та як основа формування ключових копетентностей школярів; робота зі здібними та обдарованими дітьми.

У 2016 році навчальному закладі працює 38 учителів. Вищої кваліфікаційної категорії - 16, учителів із званням методиста - 10 , старшого учителя - 2 .

У школі 19 класів, кількість учнів - 540. Навчання ведеться українською мовою. Працюють гуртки: вокальний, театральний, хореографічний, екологічний, ЮІР, інтелектуальний, військово-патріотичний.

Школа підтримує активні ділові зв’язки з професійно-технічними ліцеями, коледжами, співпрацює з ПНПУ ім. В.Г.Короленка,

ПНТУ ім. Ю.Кондратюка.

Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 виховала не одне покоління, досягненнями яких пишається рідне місто, Україна, світ. У свій час випускниками школи були такі відомі особистості:

Лобойко Борис Григорович – фізик, спеціаліст у сфері експериментальних досліджень фізики швидкопротікаючих процесів, розробки та дослідження високоенергетичних (вибухових), доктор технічних наук (1988), професор Академії з питань безпеки, оборони й правопорядку (2000), Заслужений діяч науки РФ (1998), лауреат Державної премії СРСР(1983) і РФ (2002), нагороджений знаком «Ветеран атомної енергетики та промисловості» (1999).

Фінкель Леонід Самойлович – прозаїк, драматург, громадський діяч, відповідальний секретар Спілки російськомовних письменників в Ізраїлі, член Ашкелонської міської ради, радник мера з питань культури, письменник.

Онищенко Володимир Олександрович - ректор Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (з 2003 р.), доктор економічних наук, професор депутат Полтавської обласної ради 6 скликання по одномандатному виборчому округу (м. Миргород, 2010), голова Експертної ради з економіки Акредитаційної комісії (2011), Президент Полтавського територіального відділення Малої академії наук України (2013), голова ради ректорів ВНЗ III-IV рівнів акредитації Полтавського регіону, Заслужений працівник освіти України (2009), нагрудний знак «Петро Могила» за вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки України (2007), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012).

Посилання: http://pntu.edu.ua/uk/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Онищенко_Володимир_Олександрович

Кондратюк Микола Кіндратович – український оперний та концертно-камерний співак, педагог, музично-громадський діяч, професор, академік Міжнародної педагогічної академії країн СНД, депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань, народний артист, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка;

Сумська Ольга В’ячеславівна (22.08.1966, м. Львів) – українська акторка. Народна артистка України (2009), лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка (1966), телеведуча, провідна акторка Драматичного театру ім. Івана Франка.

У 1987 р. закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Н. Н. Рушковського).

1988-2006 рр. працювала акторкою в Київському Театрі російської драми імені Лесі Українки. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки.

Перша роль в кіно – «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983). Велику популярність Ользі Сумській принесла її роль Роксолани у серіалі «Роксолана». 1997-2008 – ведуча програми «Імперія кіно» на телеканалі «1+1». 2009 – ведуча каналу «Інтер» (програми «Ранок з «Інтером» і «Місце зустрічі»). Крім серіалу «Роксолана», який став візитівкою актриси, Ольга Сумська знялася у 55 картинах. Лауреат кінофестивалю «Созвездие» (Росія) за виконання кращої жіночої ролі в фільмі «Голос трави» (1994).

Лауреат премії Best Ukrainian Awards в номінації «найкраща актриса» (2006).

Література: Знаменитості України. Сумська Ольга В’ячеславівна

Lichnosti.net

Ukrfoto.net

Виноградець Дмитро Миколайович - український плавець, майстер спорту України міжнародного класу, дворазовий паралімпійський чемпіон 2008 року (Пекін); багаторазовий призер Літніх Паралімпійських ігор 2008р.; 08.04.2016 р. на Х Всеукраїнській церемонії нагородження «Герої спортивного року – 2015» у номінації «Сильні духом» для спортсменів-інвалідів визнали кращим; на XIV Паралімпіаді-2016 у Ріо-Де-Жанейро здобув золоту медаль, встановив рекорд Європи, пропливши дистанцію 50 м на спині (44:94).

Катулевич Оксана – майстер спорту, дворазовий бронзовий призер кубка СНД, кращий бомбардир Кубка Світу серед клубних команд (2006 рік), дворазова володарка Кубка України, п’ятиразова чемпіонка України, дворазова володарка Кубка світу серед клубних команд (обидва турніри відбулися в Бельгії), найкращий бомбардир Кубка світу серед клубних команд (2006), тренер з футзалу в ДЮСШ ім. О. Бутовського (з 2010 р.).

Гідно доповнить цей список плеяда науковців, видатних лікарів, громадських діячів, професорів, докторів наук: Миронець Б.Ф. –провідний конструктор АНТК ім. Антонова; Скрипніков П.М. – доктор медичних наук (2003), професор (2005), нагороджений відзнакою «Відмінник освіти України» (2004); Скрипніков А.М. - доктор медичних наук (2001), професор (2003), завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології, Відмінник освіти України (2001), Премія ім. академіка В. П. Протопопова (2003); Весніна Л.Е. – доктор медичних наук (2006), професор (2009), Тиртишніков О.І. - доктор технічних наук, Іщейкін К.Є. - доктор медичних наук (2010), професор (2013), народний депутат України 8-го скликання (2014).

Педагоги пишаються випускниками, які захистили докторські дисертації зробили вагомий внесок у розвиток сучасної науки.

 

        На цьому літопис школи № 4 не закінчується, він буде мати таке ж гідне продовження.

Copyright MyCorp © 2018
Пошук
Друзі сайту
Бесплатный хостинг uCoz